Звідки беруться хороші ідеї? Як ми можемо знайти нові рішення складних нагальних проблем: від пандемії до кліматичної кризи? Мільйон консалтингових фірм та ділових книг можуть стверджувати, що вони знають відповідь, але емпіричних даних надзвичайно мало, пише The Wall Street Journal.
Важливо: Як знайти ідею, реалізувати її та не схибити: 3 прості правила
Культурна еволюція
Олена Міу та Люк Ренделл з Університету Сент-Ендрюса стверджують, що "культурна еволюція" є однією з незвіданих таємниць. Люди поступово накопичують нові ідеї та рішення. Нові технології – від кам’яних сокир до смартфонів – майже завжди походять від взаємодії багатьох індивідуальних "вирішувачів проблем", а не від самотнього генія. Але як можна вивчити такий складний та багаторівневий процес?
Innovation / Ілюстрація Pixabey
У двох дослідженнях, про які повідомлялося в журналах Nature Communications за 2018 рік та Science Advances за 2020 рік, професор Міу та його колеги спритно скористалися даними, отриманими під час конкурсів з кодування.
З 1998 по 2012 рік компанія Mathworks Software провела серію з 19 публічних конкурсів, щоб знайти найкращі рішення кодування проблем інформатики. Близько 2000 учасників – понад 45 000 робіт. Не було єдиного правильного вирішення проблем, натомість учасники змагань намагалися створити код, який був би простішим та ефективнішим, а судді присвоювали оцінку кожній заявці.
Усі рішення та оцінки були відкриті для загального доступу, тож нові учасники змагань могли побачити, як їх попередники підходили до розв'язання проблем. Дослідники змогли виміряти, наскільки кожне нове рішення було подібним до попередніх спроб – це дозволило їм стати свідками культурної еволюції в дії.
Компроміси
Імітація та Інновація
Однією з центральних проблем культурної еволюції є те, як збалансувати імітацію та інновації. Імітація дозволяє нам скористатися всіма ідеями, які відкрили задовго до нас. Але інновації також мають вирішальне значення, оскільки якби всі просто копіювали інших, ми ніколи б не досягли прогресу.Професор Міу та її колеги виявили, що учасники кодування поділилися на три групи:
- "Копіювальні машини" – послідовно імітували успішні рішення, вносячи лише незначні зміни.
- "Маверики" – не копіювали записи, а намагалися створити шось нове. Учасник являв собою стереотипного самотнього генія.
- "Прагматики", які вдало балансували між копіюванням та інноваціями.
Експеримент показав, що прагматики отримали найвищі бали. Вони базувались на вже відомій ідеї, але, на відміну від копіювальних машин, вони також істотно змінили та вдосконалили код.
Дослідники виявили подібні закономірності, коли зосереджувались на окремих роботах, а не на конкурсантах, які могли подати кілька варіантів вирішення проблеми. Близько 75 відсотків записів було допрацьовано – учасники вносили незначні зміни в рішення, які вже пропонували інші. Але мали місце й "стрибки", рішення, які сильно відрізнялися від тих, що вже існували.
Зокрема стрибки були значно рідше успішними, більшість з них нікуди не просунулися. Але в умовах, коли стрибки були вдалими, вони призвели до набагато успішніших рішень і відкрили цілі нові набори ідей. Насправді існувала послідовна закономірність: хтось запровадив новітній прорив, а наступне покоління учасників змагань доопрацьовувало його.
Замість підсумків
То що нам говорять ці дослідження про те, як вирішувати реальні проблеми? Різноманітність –ключовий фактор. Варто відмовитися від стратегії самотнього генія на користь поєднання різних видів знань та темпераменту, скромних налаштувань та сміливих стрибків – усе це в результаті відкриває невідомі раніше вражаючі рішення.